Захист Вітчизни (блог учителя СШ № 89 Фурмана В.В.)

Тема 2. Надзвичайні ситуації мирного і воєнного часу.

Урок № 2.3. Хімічна зброя

Навчальні питання:

1. Хімічна зброя та засоби її застосування.
2. Бойові токсичні хімічні речовини ,їх характеристика та вплив на організм людини.
3. Характеристика осередку хімічного ураження.

Питання 1. Хімічна зброя та засоби її застосування.

Хімічна зброя – це зброя масового ураження, дія якої ґрунтується на токсичних властивостях деяких хімічних речовин. До неї належать бойові отруйні речовини (ОР), засоби їх застосування і доставки до цілі.

Застосовуються отруйні речовини у краплиннорідкому стані (для зараження місцевості), у вигляді газу (пари) та аерозолю (для зараження повітря).

Засоби доставки ОР: ракети, авіабомби, артилерійські снаряди і міни, хімічні фугаси, виливні авіаційні прилади (ВАП).

Звичайні хімічні боєприпаси споряджаються однією готовою отруйною речовиною. Бінарні боєприпаси споряджаються двома ізольованими нетоксичними або малотоксичними компонентами. Під час застосування компоненти змішуються і вступають між собою в хімічну реакцію з утворенням високотоксичних ОР (зарин, VX).

Питання 2. Бойові токсичні хімічні речовини ,їх характеристика та вплив на організм людини.

Отруйні речовини (ОР) – хімічні сполуки, здатні уражати людей і тварин на великих площах, проникати в споруди, заражати місцевість і водойми.

Існує така класифікація ОР за характером токсичної дії:

1. ОР нервово-паралітичної дії – зарин, зоман, VX. Викликають головний біль, загальну слабкість, міоз, судоми, запаморочення (це самі найнебезпечні ОР).
2. ОР шкірнонаривної дії – іприт. Уражають шкірне покриття, органи дихання, очі, органи травлення. При попаданні крапель на шкіру через 2-6 годин з’являються почервоніння, потім пухирці, а через 2-3 доби – виразки.
3. ОР загальноотрутної дії – синильна кислота, хлорціан. При вдиханні відчувається запах гіркого мигдалю, металевий присмак, оніміння кінчика язика, запаморочення, тривожність, жар у роті, поколювання навколо очей.
4. ОР задушливої дії – фосген. Спричиняє кашель, стиснення у грудях, запаморочення, біль у серці, нудоту, блювоту. Згодом ці явища минають і настає стан уявного благополуччя (прихований період). Після нього з’являються задуха, головний біль, кисневе голодання, серцева слабкість, підвищення температури тіла до 38-39⁰.
5. ОР психохімічної дії – BZ. Викликають сухість у роті, приливання крові до шкіри, прискорене серцебиття, погіршення зору, головний біль, запаморочення, психічний розлад (порушення свідомості, мислення, слухові галюцинації, марення).
6. ОР подразнювальної дії – CS, адамсит. Викликають жар і біль у роті, горлі та очах, сильне сльозовиділення, кашель, утруднення дихання.

Залежно від тривалості збереження уражальної здатності ОР розподіляються на стійкі і нестійкі. С т і й к і ОР зберігають уражальну дію до кількох діб і навіть тижнів (VX, зоман, іприт). Н е с т і й к і ОР швидко випаровуються. При бойовому застосуванні на відкритій місцевості вони зберігають уражальну дію протягом кількох десятків хвилин (синильна кислота, хлорціан, фосген).

Залежно від швидкості дії на організм і появи ознак ураження ОР ділять на швидкодіючі і повільнодіючі. Ш в и д к о д і ю ч і ОР не мають періоду прихованої дії, вони уражають уже через кілька хвилин (зарин, зоман, синильна кислота, хлорціан, CS). П о в і л ь н о д і ю ч і ОР мають період прихованої дії і призводять до ураження через деякий час (VX, іприт, фосген, BZ).

Зарин – безбарвна або жовта рідина майже без запаху, володіє значною летючістю. Взимку не замерзає, стійкий до дії води. Добре розчиняється в жирах. При звичайній температурі швидко руйнується розчинами лугів і аміаку.

Синильна кислота – безбарвна рідина, що швидко випаровується, з легким запахом мигдалю.

Хлорціан – безбарвна легко летюча рідина з своєрідним запахом.

Іприт – безбарвна масляниста рідина із слабим запахом часнику.

Фосген – безбарвний газ із слабим запахом прілого сіна. У воді розчиняється слабко. Швидко руйнується водним розчином соди, нашатирними спиртом, їдкими лугами.

Питання 3. Характеристика осередку хімічного ураження.

Осередком хімічного ураження називається територія, в межах якої в результаті дії хімічної зброї відбулися масові ураження людей і тварин.

Розміри його залежать від масштабу і способу застосування ОР, типу ОР, метеорологічних умов, рельєфу місцевості і інших чинників.

Особливо небезпечні стійкі ОР нервово-паралітичної дії, пари яких розповсюджуються за вітром на великі відстані (15 – 25 км і більш).

Тривалість вражаючої дії ОР тим менше, ніж сильніше вітер і висхідні потоки повітря. В лісах, парках, ярах, на вузьких вулицях ОР зберігаються довше, ніж на відкритій місцевості.

Щоб швидко вжити заходів захисту, треба добре знати характерні ознаки, які вказують на зараження місцевості і повітря ОР. Зовнішніми ознаками можуть бути краплі на ґрунті, листі рослин, стінах будівель і т.д. Над місцем розриву хімічного боєприпасу утворюється невелика хмарка, іноді злегка забарвлена. Хмарка швидко розсівається вітром. Якщо ОР застосовується за допомогою виливних авіаційних приладів, то літак може в повітрі залишити помітну темну або злегка забарвлену смугу розпиленої рідини.

Якщо виявлені ознаки застосування ОР, негайно вживають заходів захисту (надягають протигази і засоби захисту шкіри), подають сигнал «Хімічний напад», повідомляють в найближчий штаб ЦО, директору школи і іншим посадовцям.

ДОДАТОК 1.

Инкапаситантами называются отравляющие вещества, временно выводящие живую силу из строя. К ним, в частности, относятся психотропные вещества, под которыми понимают синтетические или природные соединения, способные вызывать у здоровых людей психические аномалии или временную физическую нетрудоспособность.

По взглядам американских специалистов, психотропные вещества предназначены в первую очередь для боевого применения при локальных столкновениях, когда военные действия ограничены по своим масштабам, оперативной глубине и задачам. Считается целесообразным использование психотропных БОВ, обычно не имеющих цвета, запаха и вкуса, в диверсионных целях. Полагают, что подобное применение этих БОВ может на определенный промежуток времени вызвать сбой в производстве продукции, дезорганизовать и сделать недееспособными широкие круги населения, посеять среди них неуверенность, панику, страх.

Психотропные БОВ предназначены, в основном, для временного выведения из строя живой силы определенной категории. В районах боевых действий это могут быть личный состав штабов, узлов связи, караулов, разведывательных и десантных подразделений, а также подразделений, имеющих небольшой боевой опыт или получивших высокую физическую нагрузку.

Психотропные вещества подходят для решения этих задач, поскольку, как правило, они выводят живую силу из строя в чрезвычайно малых дозах, составляющих тысячные и даже миллионные доли грамма, не обнаруживаемые обычными методами индикации. Поражающие концентрации психотропных БОВ в 10 раз ниже, чем у зарина и в 1000 раз ниже, чем у синильной кислоты.

Для психотропных БОВ характерно очень большое значения фактора безопасности (отношения LD₅₀/ID₅₀ или LC₅₀/IC₅₀), что практически исключает развитие смертельных исходов при отравлении этой группой БОВ. В то время, как в случае ФОВ к потере боеспособности приводит доза, всего в 2 раза меньше смертельной, в случае психотропных веществ соответствующая доза составляет в среднем 0.001 смертельной.

Действие разных психоактивных веществ на человека различно, так же как очень индивидуальны симптомы отравления разных людей одним и тем же веществом. Многие психотропные БОВ вызывают умственные и психические изменения, заключающиеся в резком изменении поведения человека. Состояния психоза, вызываемые рядом психотропных веществ, аналогичны наблюдаемым у больных шизофренией, поэтому такие поражения рассматривают как химическую шизофрению. Некоторые психотропные БОВ могут вызывать временную слепоту, глухоту, рвоту, резко изменять кровяное давление. В военных целях могут использоваться транквилизаторы и нейролептики, которые вызывают апатию, безразличие, вялость, отрицательно действуют на мыслительные способности и способность к сосредоточению.