Захист Вітчизни (блог учителя СШ № 89 Фурмана В.В.)

Тема 4. Основи рятувальних та інших невідкладних робіт.

Урок № 4.1. Рятувальні роботи.

Навчальні питання:

1. Характерні види рятувальних робіт.
2. Організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт на промислових об'єктах та в осередках ураження.

Мета уроку: засвоєння видів рятувальних робіт, їх необхідність та організація.

Питання 1. Характерні види рятувальних робіт.

Рятувальні й інші невідкладні роботи (РІНР) у надзвичайних ситуаціях мирного й воєнного часу, в осередках масового ураження є одним з найголовніших завдань ЦО. Мета проведення рятувальних робіт - порятунок людей і надання медичної допомоги постраждалим, ліквідація аварій.

У сучасному світі з його високим рівнем технічного розвитку людство не тільки навчилося уникати нещасть, винаходячи всі нові й нові засоби захисту від негативних факторів, але й одержало через цього НС нового типу - техногенні.

Разом з характером НС змінився й спосіб їхньої ліквідації, проведення рятувальних робіт. З технічним прогресом прийшли такі лиха, як авіакатастрофи, аварії на АЕС, наслідки застосування сучасних засобів ураження. Разом з тим надзвичайні ситуації природного характеру усе ще беруть людські життя, що в більшості випадків є наслідком неправильної організації рятувальних робіт. (Наприклад, трагедії на Сахаліні можна було уникнути (принаймні зменшити кількість жертв), будь там гарна система оповіщення (хоча сейсмічна станція там була). Адже здавна було відомо про землетруси в цьому районі. Крім того, можна було провести “пасивні” рятувальні роботи - побудувати сейсмостійкі будинки.)

Нерідко через неправильне проведення, неправильну організацію РІНР гинуть люди, тому необхідно усвідомити собі основи проведення рятувальних робіт.

Здійснення головного завдання ЦО - порятунок людей - неможливо при неправильній організації. Тому встановлені певні організаційні рамки, у яких РІНР проводяться.

Рятувальні роботи в осередках масового ураження (ОМУ) включають: локалізацію й гасіння пожеж на маршрутах висування й ділянках робіт; розвідку маршрутів висування сил ЦО і ділянок робіт; розшук уражених і витяг їх з ушкоджених і палаючих будинків, затоплених, задимлених і загазованих приміщень, завалів; розкриття зруйнованих, ушкоджених і завалених споруджень і порятунок людей, що перебувають у них; надання першої медичної допомоги ураженим й евакуацію їх у лікарні; вивезення населення з небезпечних зон у безпечні райони; санітарну обробку людей, ветеринарну обробку сільськогосподарських тварин, засобів захисту і одягу, продовольства, води, фуражу.

Менш невідкладні роботи включають: прокладання колонних шляхів і устрій проїздів у завалах і зонах зараження; локалізацію аварій на газових, енергетичних, водопровідних, каналізаційних мережах для створення гарних умов здійснення рятувальних робіт; відновлення й ремонт ліній зв'язку і енергетичних мереж з метою проведення рятувальних робіт, а також захисних споруд для людей у випадку повторних НС; зміцнення або обвалення конструкцій будинків і споруд, що загрожують обвалом і перешкоджають безпечному проведенню рятувальних робіт; знищення боєприпасів, що не вибухнули й інших вибухонебезпечних предметів.

Питання 2. Організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт на промислових об'єктах та в осередках ураження.

За рішенням начальника ЦО району в мирний час створюється угруповання сил і засобів ГО. Угруповання містить у собі об'єктові й територіальні формування міських (сільських) районів, військові частини ЦО. Як правило воно складається з формувань першого й другого ешелонів і резерву. Ешелони діляться на зміни з дотриманням цілісності організаційної структури формувань й їхнього виробничого принципу.

Перший ешелон містить у собі військові частини ЦО, об'єктові формування, формування підприємств, частину територіальних формувань. Військові частини ЦО й територіальні формування звичайно залучаються до проведення РІНР на найбільш важливих об'єктах господарства за планами ЦО району.

Другий ешелон створюється для заміни формувань першого ешелону, які втратили працездатність і для нарощування його моці.

Рятувальні роботи неможливо провести ефективно без застосування сучасної техніки, тому залежно від виду проведених робіт використовуються наступні групи технічних засобів: машини й механізми для розкриття завалів, їхнього розбирання й розчищення, підйому, переміщення й транспортування вантажів (бульдозери, крани, трактори, екскаватори, самоскиди, домкрати, лебідки); пневматичний інструмент для пророблення отворів у стінах, перекриттях завалів з метою подачі повітря й визволення потерпілих (відбійні й бурильні молотки); інструменти для різання металів.(автогенні апарати, бензорізи, гасорізи); пристрої для відкачки води (пожежні й авторазливочні станції, мотопомпи, поливальні машини, насоси); засоби для переправи через водні перешкоди (баржі, понтони, тягачі-трайлери, пороми); обслуговуючі й ремонтні засоби (заправники, станції обслуговування, майстерні, освітлювальні станції).

Що стосується прийомів і способів виконання РІНР, то вони залежать від характеру руйнування споруд, аварій енергетичних і технологічних мереж і ступеня радіоактивного й хімічного зараження територій.

Насамперед улаштовують проїзди й проходи до зруйнованих споруд, де можуть знаходитися люди й у місцях аварій, що утрудняють здійснення рятувальних робіт. Нормативні рамки для проїздів наступні: для однобічного руху - дороги шириною 3-3,5 метра, для двостороннього - 6-6,5 метра. При однобічному русі через кожні 150-200 метрів робляться роз'їзди, довжиною 15-20 метрів. При улаштуванні проїздів використовуються механізовані формування з автокранами й бульдозерами. При цьому одночасно з ними виступають пожежні формування для гасіння й локалізації пожеж у місцях прокладання доріг.

Всі дії при розбиранні завалу провадяться обережно. Через улаштований прохід винос уражених провадиться волоком, за допомогою носилок, на руках, плащах, ковдрах і т.д. Причому, у першу чергу намагаються звільнити голову й груди .Потерпілих після надання їм першої медичної допомоги доставляють у безпечні райони.

При ліквідації наслідків землетрусів основною проблемою є швидкий й обережний розбір завалів, тому що по статистиці з 1000 чоловік у завалах щогодини вмирають 50 чоловік. У цілому ж люди під руїнами можуть жити до 2-3 тижнів, якщо вони не поранені. При розбиранні завалів також використовується інструктор зі спеціально навченими собаками, які почувають перебування людей на великій глибині. Також використовується сучасні апаратури: інфрачервоні камери, віброфони, пристрій для направленого прослуховування завалів.

Після виявлення живих людей рятувальники пробивають вузький колодязь, через який передають медикаменти, воду, продукти. .Як правило, бетонну плиту піднімають краном на кілька сантиметрів, потім починають свердлити бетон по краях, щоб зрушити плиту як можна акуратніше. Рятувальні роботи в зруйнованих містах не можуть проводитися при пожежі, тому треба максимально зменшити ризик виникнення пожеж, оскільки вогонь відніме останню надію в заживо похованих.

При проведенні рятувальних робіт також необхідно локалізувати аварії й пошкодження на комунально-технічних і технологічних мережах (основний спосіб - відключення зруйнованих ділянок і стояків у будівлях, використовуючи засувки в оглядових колодязях, запірні вентилі в підвалах. Якщо ушкодилася система теплопостачання усередині будинків і з'явилася погроза поразки людей гарячою водою (паром), систему відключають від зовнішньої мережі на вводах у будинок або ремонтують трубопровід. При аваріях на газових мережах окремі ділянки на газорозподільних станціях відключають за допомогою запірних пристроїв, спеціальних клинових засувок або гідрозатворів .Ушкоджені газові труби низького тиску зашпаровують пробками й замазують сирою глиною або обмотують листовою гумою .Якщо газ запалюється, то полум'я гаситься піском, землею й глиною. Роботи з усунення газових аварій ведуться в ізолюючих протигазах і без використання вибухонебезпечних ламп.

Усунення аварій на електромережах починається після їхнього знеструмлення.

На каналізаційних мережах аварії усуваються відключенням ушкоджених ділянок і відводом стічних вод.

В організації і проведенні рятувальних робіт у НС особливе місце займають дії сил ЦО при радіаційному (хімічному) зараженні.

Основними способами захисту населення є: протирадіаційний і протихімічний захист (ПР і ПХЗ); укриття в захисних спорудах; своєчасне оповіщення населення; використання засобів індивідуального захисту; проведення евакозаходів.

Ступінь радіоактивного зараження людей, техніки, одягу контролюється шляхом вимірювання потужності дози випромінювання (рівня радіації, мр\г) за допомогою приладів типу ДП-5. Радіоактивне забруднення продовольства, води. Фуражу, визначається в радіометричних лабораторіях (одиниці питомої активності - кюрі на кілограм, літр). Якщо після порівняння із припустимою нормою виявляється зараження - здійснюють спеціальну обробку.

Щоб визначити ступінь зараження отруйними речовинами засобів індивідуального захисту, техніки, продовольства, води, фуражу здійснюють хімічний контроль. Виходячи з даних хімічного контролю визначають можливість дії людей без засобів індивідуального захисту, повноту дегазації техніки й будівель, знезаражування продовольства. Для проведення хімічного контролю використовують прилади хімічної розвідки (ВПХР, ПХР-МВ, ППХР).

Без своєчасного організованого й правильно проведеного дозиметричного (хімічного) контролю неможливо успішне проведення рятувальних робіт.

У цілому основними способами проведення рятувальних робіт при радіоактивному забрудненні (зараженні) є: оповіщення про небезпеку радіоактивного забруднення; використання індивідуальних засобів захисту, укриття в захисних спорудах; використання профілактичних протирадіаційних препаратів з АІ-2; дотримання правил поведінки людей на забруднених територіях; виключення споживання забруднених продуктів і води; евакуація населення (якщо це необхідно) із забруднених територій.

При хімічному зараженні рятувальні роботи містять у собі: оповіщення про небезпеку хімічного зараження; використання індивідуальних засобів захисту; застосування антидотів і ІПП; укриття в захисних спорудах; дотримання режимів поведінки на зараженій території; евакуацію людей із зони зараження; санітарну обробку людей, дегазацію територій, споруд, техніки, майна, транспорту, одягу.

Щоб підтримувати громадський порядок при проведенні рятувальних робіт виставляються пости охорони громадського порядку, організується патрулювання, оточення. У зонах забруднення проводяться заходи щодо дезактивації території, пилопригніченню, організується охорона майна громадян.

Авіакатастрофи - НС нового типу.

Незважаючи на те, що авіакатастрофи трапляються рідко, вони є небезпечним явищем. До всього іншого це, мабуть, самий недосліджений, новий вид ситуацій, що вимагають рятувальних робіт. При авіакатастрофах ні стюардеси, ні члени екіпажа, як правило, не можуть допомогти пасажирам, тому що аварії відбуваються дуже швидко. Тому приведена інформація містить у собі ради й рекомендації для пасажирів в аварійних ситуаціях. Рятувальні роботи при авіаційних катастрофах (звичайно, є наземні рятувальні служби аеропортів) ідуть за принципом: “Порятунок потопаючих - справа рук самих потопаючих”.

Однієї з розповсюджених аварійних ситуацій у польоті є декомпресія. Легко можна розпізнати вибухову й швидку декомпресії. Вони звичайно починаються з оглушливого ревіння, яким супроводжується витікання повітряного потоку з кабіни. Повітря кабіни миттєво наповнюється пилом, що зривається з підлоги, крісел і стелі. При цьому кабіна може зануритися на кілька хвилин у туман, тому що зменшення тиску повітря приводить до конденсації водяних парів, що знаходилися в повітрі. Навіть після того як декомпресія наступила, сильний шум може тривати через сильні повітряні потоки, що несуться повз пробоїну у фюзеляжі.

Відсіки, у яких знаходяться кисневі маски, повинні автоматично відчинятися, якщо “висота” у кабіні досягне 4000 або 5000 м. Ви, імовірно, помітите, як повітря швидко виходить із легень - процес, зупинити який не можна. Крім цього, стає помітним підвищення тиску, з'являється біль у вухах, у порожнинах або області кишечнику, обумовлена розширенням газів у тілі. У кабіні може виникнути сум'яття. Не треба чекати розпоряджень й оголошень із боку літного екіпажа, тому що екіпаж у цей час буде по горло зайнятий роботою по встановленню причини становища, що створилося, і тим, наскільки те, що трапилося може вплинути на подальший політ, а також операціями по зниженню літака до безпечної висоти.

Зі змушеною посадкою на воду пов'язана маса потенційних небезпек, тому що при несподіваному приводненні час на підготовку дуже обмежений, якщо воно взагалі буде. Літак може торкнутися поверхні так плавно, що пасажири навіть не зрозуміють: чи приземлився він або приводнився. З іншого боку літак може розвалитися на частині й швидко затонути.

Для порятунку на воді в літаку є ряд плавзасобів. Деякі, але не всі літакові крісельні подушки, спроектовані із розрахунком забезпечення плавучості пасажира з подушкою на воді. У плаваючої крісельної подушки є лямки або петлі, прикріплені до неї для того, щоб за них можна було схопити у воді. Вони розташовані на її зворотній стороні. Знаходячись у воді, не слід притискати до грудей подушки, тому що через властивість плавучості подушки груди й голова почнуть поступово занурюватися у воду. Тому що голова являє собою судинну систему, то при її перебуванні у воді можуть відбутися значні втрати тепла. Треба постаратися якнайвище розташувати голову й плечі.

Рятувальні жилети, як правило, розташовуються в кишені під кріслом або в спинці поперед вартого крісла.

При влученні у воду треба наскільки це можливо зменшити швидкість втрати тепла. Берегова охорона США рекомендує наступний спосіб: охопити руками з боків грудну клітину й підняти стегна вище, щоб зменшити потік води, омиваючий область паху. За деяким даними, цей простий спосіб може збільшити розрахунковий термін виживаності майже на 50 %. Інший спосіб, що рекомендується використовувати в тих же цілях, одержав назву “купа”. По цьому способі кілька людей збираються у воді в купу таким чином, щоб їхні боки впиралися в боки сусідів. Це призведе не тільки до зменшення потоку води, омиваючого кожну людину, зберігаючи тим самим тепло, але, оскільки група людей утворить більш помітну ціль, це також збільшить шанси того, що літак, що здійснює рятувальні операції, може швидше знайти людей.