Захист Вітчизни (блог учителя СШ № 89 Фурмана В.В.)

Розділ IV. Тактична підготовка.

Тема 1. Основи загальновійськового бою.

Урок № 1.2. Основні риси загальновійськового бою

Навчальні питання:

1. Поняття про бій.
2. Характеристика загальновійськового бою.
3. Види вогню та маневру, їх значення в бою.

Тактична підготовка є основою польової виучки особо­вого складу підрозділів і частин, їй підпорядковано ви­вчення усіх інших предметів бойової підготовки. Вона об'єднує в єдиний комплекс знання, вміння та навички, здобуті особовим складом на заняттях з вогневої, техніч­ної, інженерної, стройової і фізичної підготовки, з цивіль­ної оборони та інших навчальних предметів. Критерієм тактичної підготовленості особового складу підрозділів і частин є перемога в бою.

Питання 1. Поняття про бій.

Бій як основна форма тактичних дій військ - це ор­ганізовані й узгоджені щодо місця, часу, ударів, вогню і маневрів дії війська з метою знищення противника або відбиття його ударів чи виконання інших завдань в об­меженому районі.

Сучасний загальновійськовий бій ведеться об'єдна­ними зусиллями усіх військ, які беруть у ньому участь, із застосуванням танків, бойових машин піхоти, броне­транспортерів, артилерії, протиповітряної оборони, літа­ків, вертольотів та іншого озброєння і техніки.

Питання 2. Характеристика загальновійськового бою.

Рішучість полягає в прагненні особового складу всі­ма наявними засобами, за короткий строк і з наймен­шими втратами знищити противника і здобути повну пе­ремогу . Це досягається всебічним знанням противника, сміливістю, наполегливістю і завзяттям особового складу при виконанні бойових завдань, швид­ким використанням наслідків вогневого удару, а також результатів вогню своєї зброї, вмілими та ініціативними діями всього особового складу. Рішучість у бою забезпе­чується також високими морально-бойовими якостями військовослужбовців, їхньою активністю та ініціатив­ністю.

Напруженість і швидкоплинність. Сучасні умови бою вимагають від солдата великого напруження моральних і фізичних сил. Застосування в бою сучасних засобів знищення і пересування, що мають велику потужність, обумовлює швидкоплинність бою. Це висуває нові, вищі вимоги до воїна; він має бути сильний духом, морально загартований, добре фізично підготовлений і здатний переборювати будь-які труднощі й нестатки; повинен володіти непохитною волею до перемоги; захи­щати командира в бою, бути готовим у випадку його по­ранення чи загибелі взяти на себе командування підроз­ділом; не залишати без дозволу командира своє місце в бою. В разі поранення воїн мусить вжити заходів щодо само- і взаємодопомоги і продовжувати виконання бойо­вого завдання; якщо йому накажуть піти до медичного пункту, то треба взяти з собою особисту зброю.

Динамічність — це здатність до швидких переміщень сил і засобів з тим, щоб зайняти найвигіднішу позицію, порівняно з противником, для нанесення удару по ньому, при цьому поєднуючи вогневі дії з рухом . Висо­ка динамічність досягається виучкою особового складу, знанням своїх завдань, умінням робити правильні виснов­ки з обставин, швидко приймати рішення і злагоджено діяти на полі бою. Виходячи з обстановки, що склалася, солдат повинен уміти знищувати противника вогнем з осо­бистої зброї, озброєнням бойової машини, ручними оскол­ковими гранатами, а в рукопашному бою — штиком, прикладом, піхотною лопаткою, прийомами нападу і са­мозахисту, виявляти при цьому хоробрість, ініціативу і кмітливість, допомагати товаришам.

Швидкий перехід від одних дій до інших. Солдат завжди повинен бути готовий: оборонятися; за наказом командира перейти у наступ; переслідувати противника стрімким маршем, як у пішому порядку, так і на маши­нах; захоплювати вигідні рубежі; переходити до оборони. Усе це можливо лише тоді, коли солдат уміє використо­вувати місцевість, швидко виривати окопи, обладнувати укриття, здійснювати маскування, долати загороджен­ня, перешкоди і зони зараження, встановлювати і розміновувати протитанкові та протипіхотні міни, проводи­ти спеціальну обробку.

Наземно-повітряний характер бою став можливим завдяки значному підвищенню бойових можливостей військ, далекобійності та ефективності засобів знищен­ня, тіснішій взаємодії авіації з наземними військами. Солдат завжди повинен бути готовий діяти в тактичному повітряному десанті, розпізнавати повітряні цілі противника і вміло вести боротьбу з ними, знати бойові характеристики танків, інших броньованих машин і протитанкових засобів противника, їх сильні і слабкі сторони, особливо найбільш уразливі місця.

Одночасні потужні вогневі дії на велику глибину. Незалежно від того, де перебуває солдат - на передньому краї чи в глибокому тилу, він повинен постійно бути готовим захищатися від вогневих дій противника .

Основними видами загальновійськового бою є оборона і наступ.

Оборона здійснюється умисно чи вимушено з головною метою - відбити наступ противника, завдати йому втрат і створити умови для переходу своїх військ у наступ.

Наступ проводиться з метою повного розгрому противника і оволодіння важливими районами (об'єктами) місцевості. Солдат зобов'язаний знати бойове завдання взводу й відділення та своє особисте, об'єм і послідовність обладнання фортифікаційних споруд, постійно вести спос­тереження, своєчасно виявляти противника і негайно до­повідати про нього командирові, сміливо і рішуче діяти в наступі, стійко і наполегливо — в обороні.

Питання 2. Види вогню та маневру, їх значення в бою.

У сучасному бою солдатові необхідно вміти вести во­гонь з особистої зброї як самостійно, так і в складі під­розділу по окремих, групових і повітряних цілях, вдень і вночі, з різних положень

Вогонь розрізняють:

а) за тактичними завданнями, що вирішуються (на знищення, придушення, виснаження та ін.);

б) за видами зброї — зі стрілецької зброї, гранатометів, зброї бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків, артилерії, мінометів, протитанкових керованих ракетних комплексів, зенітних засобів та ін.;

в) за способами ведення (прямою, напівпрямою наводкою, із закритих вогневих позицій та ін.);

г) за напруженістю стрільби (одиночними пострілами, короткими або довгими чергами, безперервний, кинджальний, залповий та ін.);

д) за напрямами стрільби — фронтальний, фланговий та перехресний вогонь

є) за способами стрільби — з місця, із зупинки, з хо­ду, з борту, з розсіюванням по фронту, з розсіюванням у глибину, по площі та ін. 

є) за видами вогню — по окремій цілі, зосередже­ний, загороджувальний, багатоярусний, багатошаровий та ін. 

Вогонь буде ефективним, якщо його поєднувати з маневром. Олександр Суворов казав, що кожний солдат повинен знати свій маневр. Ця вимога тим більш акту­альна для сучасного бою.

Маневр силами і засобами проводиться з метою зай­няття вигідного положення для ведення вогню по найуразливішому місцю в бойовому порядку противника, особливо у фланг і в тил, а також для виведення під­розділів з-під удару противника.

Видами маневру силами і засобами є: охоплення, обхід та відхід.

Охоплення — маневр, який здійснюється з метою ви­ходу для удару у фланг противника 

Обхід — більш глибокий маневр, який здійснюється з метою виходу для удару по противнику з тилу 

Відхід — маневр, який застосовується з метою виве­дення своїх підрозділів з-під удару противника і зайняття вигіднішої позиції. Проводиться тільки з дозволу стар­шого командира 

Маневр вогнем застосовується для ефективного ура­ження противника. Він полягає у зосередженні вогню взводу (відділення) по одній важливій цілі, в одночасно­му перенесенні вогню взводом по кількох цілях.