Захист Вітчизни (блог учителя СШ № 89 Фурмана В.В.)

Розділ VІ. Основи цивільного захисту.

Тема 1. Нормативно-правова база цивільної оборони

Урок № 1.1. Нормативно-правова база цивільної оборони

Навчальні питання:

1. Женевські конвенції про Цивільну оборону.

2. Нормативно-правова база цивільної оборони України, Закон України "Про цивільну оборону України", "Положення про цивільну оборону України".

3. Організаційна структура цивільної оборони України.

4. Обов'язки учнів щодо вивчення основ цивільного захисту.

Мета уроку: засвоєння організаційної структури ЦО України та своїх обов'язків щодо вивчення основ цивільного захисту.

Питання 1. Женевські конвенції про Цивільну оборону.

Женевські конвенції забороняють застосування хімічної та бактеріологічної зброї, корегують міжнародне співробітництво в галузі Цивільної оборони.

(див. додаток)

Питання 2. Нормативно-правова база цивільної оборони України, Закон України "Про цивільну оборону України", "Положення про цивільну оборону України".

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про Цивільну оборону України

(3 лютого 1993 року)

Кожен має право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.

Держава як гарант цього права створює систему цивільної оборони, яка має своєю метою захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Р о з д і л I

Загальні засади

Цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій* техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

(* Надзвичайна ситуація - порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат.

Попередження соціально-політичних, міжнаціональних конфліктів, масових безпорядків і дії щодо ліквідації їх наслідків до компетенції органів управління і сил цивільної оборони не входять.)

Систему цивільної оборони складають:

• органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов'язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями у надзвичайних ситуаціях;
• органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування;
• сили і засоби, призначені для виконання завдань цивільної оборони;
• фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій;
• системи зв'язку, оповіщення та інформаційного забезпечення;
• спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, до повноважень якого віднесено питання цивільної оборони;

• курси та навчальні заклади підготовки і перепідготовки фахівців та населення з питань цивільної оборони;
• служби цивільної оборони.

Заходи цивільної оборони поширюються на всю територію України, всі верстви населення, а розподіл за обсягом і відповідальністю за їх виконання здійснюється за

територіально-виробничим принципом.

Завданнями Цивільної оборони України є:

1. запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру та ліквідація їх наслідків;
2. оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний часи та постійне інформування його про наявну обстановку;
3. захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження;
4. організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час;
5. організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт;
6. створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв'язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх готовності для сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часів;
7. підготовка і перепідготовка керівного складу цивільної оборони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.

Положення про

Цивільну оборону України

(Постанова Кабінет Міністрів України від 10 травня 1994 р.)

Це Положення визначає завдання Цивільної оборони України, порядок її організації та функціонування ( конкретизує як реалізувати завдання ЦО).

Завданнями Цивільної оборони та заходами щодо їх реалізації є:

1. Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і забезпечення зменшення збитків і витрат у разі стихійного лиха, аварій, катастроф, вибухів і великих пожеж.

З метою виконання завдання:

• завчасно розробляються і проводяться інженерно-технічні заходи для зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій і захисту населення від впливу їхніх наслідків;
• готується науково обґрунтований прогноз наслідків можливих надзвичайних ситуацій;
• здійснюється безперервне спостереження за станом потенційно небезпечних об'єктів і навколишнього природного середовища;
• утримуються в готовності до негайного застосування засоби оповіщення і інформаційного забезпечення населення, створюються локальні системи виявлення місць зараження та локальні системи оповіщення;
• створюються спеціалізовані формування і здійснюється їх підготовка до дій за призначенням;
• проводиться забезпечення працівників підприємств, установ і організацій індивідуальними засобами захисту, а також ведеться будівництво захисних споруд відповідно до норм і правил інженерно-технічних заходів цивільної оборони.

2. Оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний та воєнний час, постійне інформування його про стан наявної обстановки.

З метою виконання завдання у всіх ланках міських і позаміських пунктів на основі автоматизованих систем централізованого оповіщення, мережі зв'язку та радіомовлення, а

також спеціальних засобів створюється система оповіщення та інформаційного забезпечення. Вона являє собою комплекс організаційно-технічних засобів для передачі відповідних сигналів і розпоряджень органам державної виконавчої влади, адміністрації

підприємств, установ і організацій, силам цивільної оборони і населенню.

Автоматизована система оповіщення та інформаційного забезпечення створюється на базі загальнодержавної мережі зв'язку та радіомовлення і поділяється на державну і регіональну. Система має забезпечити циркуляційне оповіщення посадових осіб із застосуванням для цього міської телефонної мережі, засобів радіомовлення і телебачення.

Система оповіщення та інформаційного забезпечення використовується централізовано.

Оповіщення підпорядкованих штабів, сил цивільної оборони і населення організовує вищестоящий штаб.

3. Захист населення від наслідків стихійного лиха, аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж і застосування засобів ураження.

З метою виконання завдання здійснюється комплекс заходів, які мають забезпечити укриття населення в захисних спорудах, його евакуацію, медичний, радіаційний і хімічний захист, а також захист від впливу біологічних засобів ураження.

Укриття населення в захисних спорудах досягається:

• завчасним будівництвом захисних споруд і підтриманням їх у готовності до використання;
• комплексним освоєнням підземного простору міст та інших населених пунктів для розміщення підприємств, установ і організацій соціально-побутового, виробничого і господарського призначення (з урахуванням пристосування і використання частини приміщень для укриття населення в надзвичайних ситуаціях);
• обстеженням і обліком підземних і наземних будівель і споруд, що відповідають вимогам з захисту населення;
• дообладнанням з урахуванням реальної обстановки підвальних та інших заглиблених приміщень.

Практичні заходи евакуації населення як організованого його вивезення та виведення із районів можливого впливу наслідків надзвичайних ситуацій (якщо виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров'ю людини) плануються на випадок:

• загальної аварії на атомній електростанції;
• всіх видів аварій з викидом сильнодіючих отруйних речовин, внаслідок яких виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров'ю людей, що проживають у зоні можливого ураження;
• загрози катастрофічного затоплення місцевості;
• масових лісових і торф'яних пожеж, що загрожують населеним пунктам;

• землетрусів та інших геофізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками.

Підставою для практичного здійснення заходів евакуації є фактичні показники стану наявної обстановки в разі надзвичайної ситуації та відповідне рішення.

Для транспортного забезпечення здійснення зазначених заходів залучається у мирний час весь транспорт, що є на відповідній адміністративній території, а у воєнний час - той, що не поставляється до Збройних Сил України.

4. Організація життєзабезпечення населення під час аварій,

катастроф, стихійного лиха і у воєнний час.

Завдання передбачає заходи, що здійснюються центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, виконкомами місцевих Рад народних депутатів, штабами цивільної оборони, адміністрацією підприємств, установ і організацій завчасно, а також у разі надзвичайної ситуації з метою створення умов для виживання населення, яке може опинитися (опинилося) в осередках ураження.

Заходами життєзабезпечення населення, спрямованими на задоволення мінімуму життєвих потреб громадян, які потерпіли (можуть потерпіти) від наслідків надзвичайних ситуацій, надання їм побутових послуг і реалізацію соціальних гарантій на період проведення рятувальних та інших невідкладних робіт, є:

• тимчасове розселення громадян в безпечних районах;
• організація харчування у районах лиха і тимчасового розселення;

• організація забезпечення населення, що потерпіло, одягом, взуттям і товарами першої необхідності;
• організація подання фінансової допомоги потерпілим;
• забезпечення медичного обслуговування та санітарно-епідеміологічного нагляду в районах тимчасового розселення.

5. Організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха і осередках ураження.

Це завдання полягає у виконанні заходів, передбачених чинним законодавством з питань ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій, епізоотій, що створюють загрозу життю і здоров'ю населення.

6. Створення системи аналізу, прогнозування, управління, оповіщення і зв'язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтриманням їхньої готовності до сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях

мирного і воєнного часу.

Організатором діяльності цих систем є Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, основними виконавцями - Гідрометком, МОЗ, Мінсільгосппрод та інші центральні органи державної виконавчої влади, а також підприємства, установи і

організації, що входять до сфери їхнього управління.

7. Підготовка і перепідготовка осіб керівного складу цивільної оборони, її органів управління та сил, навчання населення вміння застосувати засоби індивідуального захисту і діяти у надзвичайних ситуаціях.

Підготовка осіб керівного складу цивільної оборони здійснюється на Центральних державних і територіальних курсах цивільної оборони: новопризначених на посаду - в рік призначення (протягом п'яти днів), усіх інших - під час проведення заходів відповідно до рішень начальника Цивільної оборони України. Перепідготовка зазначених осіб здійснюється один раз на п'ять років.

Підготовка вчителів початкової та основної школи з питань цивільної оборони здійснюється щорічно протягом одного дня під час зимових канікул.

Населення проходить підготовку по групах:

• учні початкової та основної школи - за спеціальними програмами під керівництвом учителів;
• учні старшої школи та навчально-виховних закладів – за програмою допризовної підготовки;
• студенти вищих навчальних закладів - за спеціальними програмами;
• працівники підприємств, установ і організацій, а також особовий склад невоєнізованих формувань - під час об'єктових тренувань і комплексних навчань один раз на три роки.

Питання 3. Організаційна структура цивільної оборони України.

Цивільна оборона організовується за територіально-виробничим принципом на всій території держави.

Керівництво Цивільною обороною України відповідно до її побудови покладається на Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.

Начальником Цивільної оборони України є Прем'єр-міністр України.

Безпосереднє виконання завдань цивільної оборони здійснюється постійно діючими органами управління у справах цивільної оборони, у тому числі створеними у складі підприємств, установ і організацій силами та службами цивільної оборони.

Силами цивільної оборони є її війська, спеціалізовані та невоєнізовані формування.

Війська цивільної оборони підпорядковуються керівникові спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, до повноважень якого віднесено питання цивільної оборони. Війська цивільної оборони виконують завдання щодо попередження та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Умови залучення частин та підрозділів Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру визначаються Президентом

України відповідно до Конституції України. Кількість і чисельність частин і підрозділів цих військ визначаються з урахуванням потреб і особливостей регіону призначення.

Комплектування військ цивільної оборони здійснюється на підставі Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", а також за контрактом.

Для виконання специфічних робіт, пов'язаних з радіаційною та хімічною небезпекою, значними руйнуваннями внаслідок землетрусу, аварійними ситуаціями на нафтогазодобувних промислах, проведення профілактичних та відновлювальних робіт, у тому числі й поза межами України, у встановленому законодавством порядку можуть створюватися спеціалізовані формування, що підпорядковуються центральному органу виконавчої влади, до повноважень якого віднесено питання захисту населення і територій

від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Застосування спеціалізованих формувань для дій за призначенням здійснюється згідно з Положенням про Цивільну оборону України. Комплектування спеціалізованих формувань цивільної оборони здійснюється за контрактом з числа фахівців, що мають досвід роботи у надзвичайних ситуаціях.

Невоєнізовані формування цивільної оборони створюються в областях, районах, містах Києві та Севастополі, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування у порядку, визначеному Кабінетом

Міністрів України. До невоєнізованих формувань цивільної оборони зараховуються

працездатні громадяни України, за винятком жінок, які мають дітей віком до 8 років, жінок з середньою та вищою медичною освітою, які мають дітей віком до 3 років, та осіб, які мають мобілізаційні розпорядження.

Питання 4. Обов'язки учнів щодо вивчення основ цивільного захисту.

Знати:

• Організаційну структуру ЦО навчального закладу;
• Обов’язки формувань;
• Уражальні фактори ядерної, хімічної і бактеріологічної зброї, сучасних звичайних засобів ураження;
• Способів захисту від зброї масового ураження;
• Основні режими радіаційного захисту та порядок поведінки в зонах радіоактивного забруднення.

Уміти:

• Діяти за сигналами оповіщення ЦО;
• Користуватися засобами індивідуального та колективного захисту;
• Користуватися індивідуальною аптечкою (АІ-2) та індивідуальним протихімічним пакетом (ІПП-8);
• Виготовляти протипилову тканинну маску (ПТМ-1);
• Проводити часткову санітарну обробку;
• Працювати з приладами радіаційної, хімічної розвідки і дозиметричного контролю;
• Діяти в складі поста радіаційного та хімічного спостереження, інших формувань;
• Швидко і впевнено виконувати нормативи ЦО.

Ознайомитись:

• З організацією та завданнями ЦО свого закладу;
• З організацією евакуації людей;
• З правилами проведення рятувальних робіт;
• З формами участі в ліквідації наслідків стихійних лих у своєму місті.